Причина розлучення — сухоти у жінки
Це вже зараз медицина сягнула свого епогею по відношенню до лікування сухот. Це вже зараз цю страшну хворобу можна подолати і тим більше запобігти їй. А от як боролись з цією недугою до нашої ери? Цікаву історію розповідала газеті “RIA-Козятин” завідуюча відділенням комунального закладу “Козятинська обласна тублікарня” Галина Мерзла.
— Описи захворювання на туберкульоз збереглися у Біблії, стародавніх перських книгах, індійських ведах, — повідує нам історію Галина Петрівна. — Дві тисячі до нашої ери чоловік мав право на розлучення, якщо дружина була хвора на “сухоти”. Адже лікування хвороби не було і вона тривалий час заганяла людство у могили.
У доантибактеріальну еру єдиною можливістю лікування хворих на туберкульоз було посилене харчування, перебування у хвойному лісі та на березі моря. А ще хворим призначали різні трав’яні відвари та настої відхаркувальної та загальнозміцнювальної дії. Улюбленими продуктами, які допомогали у лікуванні хворих на туберкульоз були виноград та ізюм на вині, кумис, молотий імбир. Також застосовували кровопускання, очищення кишечнику, призначення блювотних засобів.
Наприкінці ХІХ на початку ХХ століть уже було відомо, що сухотами можна заразитися від хворого з відкритою формою захворювання, якщо він під час кашлю виділяє з мокротинням бактерії. Ступінь інфікування тих, що проживали під одним дахом із хворим, найвища.
Тоді лікарі відзначили — від туберкульозу помирає кожний сьомий хворий. Крім того, патологоанатоми зруйнували уявлення лікарів про невиліковність туберкульозу. При розтинах померлих з інших причин вони нерідко виявляли на легенях рубці – «залишки сухот, що самовільно залікувались.»
Ще сторіччя назад медики звернули увагу на фактори ризику щодо туберкульозу: погане харчування та алкоголізм. Як писав журнал «Туберкульоз» у 1917 році: «Сухоти - це гість фабричних районів, солдатських казарм і гуртожитків. Під їх удари потрапляють люди важкої фізичної праці, бідна молодь, дрібні канцеляристи, чиновники, літературне середовище».
Сьогодні ж до факторів ризику відносять неблагополучну екологічну ситуацію і стрес.
Перші симптоми
За словами Галини Петрівни, перші симптоми захворювання можна помилково прийняти за початок застуди: слабкість, сонливість, пітливість, зниження апетиту, субфебрильна температура тіла, а через якийсь час приєднується кашель, а пізніше – кровохаркання. Але часом туберкульоз розвивається блискавично, і людина «згоряє» від жару й інтоксикації. Ця форма часто закінчується летально.
— У минулому столітті лікарі намагалися боротися з поширенням туберкульозу шляхом примусового лікування і суворої ізоляції захворілих у спеціальних закладах, — каже Галина Мерзла. — Забороняли навіть одружуватися з «сухотними».
Науковий прорив Генріха Германа Роберта Коха
Найбільше пізнав та вивчив будову туберкульозу Генріх Герман Роберт Кох (1843-1910), німецький мікробіолог, один з засновників сучасної бактеріології та епідеміології.
Під час франко-прусської війни він добровільно став лікарем польового госпіталю, де і придбав досвід у лікуванні інфекційних хвороб.
Щоб врятувати рідну Німеччину, в якій від туберкульозу помирала кожна сьома людина, Роберт Кох вирішив знайти збудника хвороби. Йому вдалося виявити бактерії у вигляді паличок (пізніше їх назвуть в честь Коха), які під час посіву на живильне середовище (сироватку крові тварин) давали бурхливий ріст. А при зараженні цими бактеріями морських свинок спричинювалася ця страшна хвороба. Це відкриття зіграло важливу роль у боротьбі з туберкульозом.
З поколіннями дієві методи для лікування туберкульозу усучаснювались. Винайшли вакцини для щеплення, відкрили тубдиспансери. Люди почали виліковуватися або ж їм давався шанс на життя з хворобою впарі.
За словами Галина Пертівни, головне — не бути байдужим до свого здоров’я і при перших же ознаках на страшну недугу звертатися до лікарів.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
