Зустріч із ветеранами війни влаштували для дітей з інвалідністю

• Ветерани війни Володимир Кайда та Дмитро Стень завітали до Козятина.
• Бійці подолали чотири сотні кілометрів, аби зустрітися з хлопцями та дівчатами, які відвідують простір громадської організації «Сонце в тобі».
• Захисники показали дітям, як плести браслети «Кобра», разом розписали гільзу і створили об’ємну картину

Володимир Кайда та Дмитро Стень — учасники російсько-української війни. Обидва одягнули однострій ще до початку повномасштабного вторгнення. 

— Я львів'янин і для моєї родини ця війна триває давно, — розповідає Дмитро Стень. — Я, так би мовити, нащадок «ворогів народу». Мій дід був активний учасником УПА. Так співпало, що з одного боку я виховувався на розповідях діда про Українську повстанську армію, з іншого боку по маминій лінії у мене прадідусь, який дійшов до Кракова у складі червоної армії. Ми не можемо заперечувати, що в Другій світовій війні був найбільший внесок саме українського народу як ресурсами і силою, так і територією. Тому що майже всі події відбувалися на нашій території.

Дмитро юрист за освітою. До повномасштабного вторгнення працював за фахом, їздив у справах і за кордон. Багато подорожував. Одна з його улюблених країн — Швеція. Коли почалася війна, покинув юридичну справу і в 2015 році пішов добровольцем. Наступного року отримав поранення і після лікування повернувся до цивільного життя. Повномасштабне вторгнення росії змусило чоловіка одягнути однострій вдруге. Він долучився до Львівської бригади. Був артилеристом і командиром відділення піхоти.

Володимир Кайда родом із Шахтарська, що на Донеччині. Навчався в машинобудівній академії, працював на шахті, згодом переїхав до Миколаєва і став працювати на будівництві. Робив ремонти. У 2017 році підписав контракт зі Збройними силами України. По його завершенню звільнився зі служби, а коли почалася повномасштабна війна, повернувся на фронт добровольцем, служив у 79 Десантно-штурмовій бригаді.

Познайомилися Володимир і Дмитро у Львівському шпиталі, де проходили лікування після отриманих поранень.

— Я зібрав «роял флеш» із поранень, — каже Дмитро. — Але це не означає, що ти повністю відійшов від цього всього. Я не знаю, коли я повернуся на фронт — за місяць, чи за два. Я і зараз намагаюся брати активну участь тут, в тилу.

Володимир після поранення, яке отримав у вересні 2022 року, провів у стінах госпіталю 601 день. Праву ногу довелося повністю ампутувати, ліву вдалося врятувати, хоча вона  також сильно постраждала: уламки міни відірвали стегно, розламали кульшовий суглоб та нанесли інши множинні поранення. На додачу Володимир переніс два інсульти, в результаті чого паралізувало правий бік тіла.

— Я зміг відновитися після того, коли почав плести браслети «Кобра», — продовжує Володимир Кайда. — І я не став цю справу кидати. Надалі можливо це ще комусь допоможе. Хоча раніше я не займався нічим, що пов’язано з творчістю. Це у Львові я коли лікувався в госпіталі зловив цей вайб. Почав навіть малювати. Потім познайомився з відомим майстром, який працює зі шкірою. Це Володимир Сидоренко. Почав з ним робити картини зі шкіри. Виставився у Домі Франка (Львівський національний літературно-художній музей — авт.), дві картини у мене було в експозиції. Так і понеслося.

— Мені відкрити творчість допомогло знайомство з побратимом Володимиром, — додає Дмитро. — Я зараз намагаюся трохи малювати. Це для мене спосіб відкрити себе з іншого боку. В кожному з нас живе митець, головне відкрити його. Хтось працює з деревом, хтось із глиною, хтось пише картини чи плете браслети. Браслети «Кобра» дуже класно допомагають. Вони і мені допомогли. Це, в першу чергу, розвиває мілку моторику. І це тактильність. Я ношу з собою браслет в руках, як мене навчив побратим Володимир.

Поділитися своїми навичками плести браслети «Кобра» Володимир та Дмитро приїхали до Козятина, у простір громадської організації «Сонце в тобі». Військові ветерани організували майстер-клас для дітей з інвалідністю. Дерев’яні станки для плетіння браслетів також виготовили власноруч. Хлопці та дівчата ГО «Сонце в тобі» плели браслети з жовто-блакитного та червоно-чорного паракорду. Кожному допомагав волонтер, адже плетіння — справа не з легких. Діти зробили браслети не лише собі, а й своїм матусям.

Поки Володимир допомагав дітям завершити їхні прикраси, ті, хто вже впоралися із завданням, поспішили до сусідньої кімнати. Там на них чекала ще одна важлива місія — розписати гільзу. Цей бойовий трофей передав із фронту чоловік волонтерки простору Олександри. Допомагав дітям розписувати гільзу Дмитро Стень. Разом вони намалювали жовто-блакитних гусей.

Поруч хлопці з дівчатами ставили на футболці відбитки долонь. Останні штрихи у декор футболки внесли військові ветерани. А потім разом із волонтеркою Мариною Чагіною та дітьми створили об’ємну картину зі штучних квітів.

— Це для мене перший подібний досвід, — ділиться Володимир Кайда. — Раніше мене запрошували до школи, де ми з дітьми робили композицію, але формат був зовсім інший. Тут все більш «лампово». Ти витрачаєш більше енергії, тому що треба більше взаємодіяти з дітьми. Але добре, що є волонтери, які допомагають.

 

Читайте також:

Разом пережили важке поранення, інсульт, штучну кому... Історія незламної родини Шклярських

У Кашперівську гімназію завітав Воїн-випускник Олексій Ткачук. Зворушливі фото

Сльози щастя і обійми: у ліцеї №5 зустрічали звільненого з полону захисника Дмитра Добровольського

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.