«За дві години пів тонни розібрали». У Козятині немає солі

• На другий місяць повномасштабної війни у нас виникли проблеми із пальним — на більшості заправок бензин і дизель взагалі неможливо було купити, на деяких АЗС пальне було, але в обмеженій кількості.
• Тепер маємо нову біду на нашу голову — із продажу зникла сіль.
• Чому цей звичний для нас товар раптом став дефіцитним і якою була ціна перед тим, як сіль розкупили?

Пам’ятаєте, у перший день повномасштабної війни козятинчани розмели хліб? Люди виходили з магазинів, тримаючи у руках по декілька буханок, а наш хлібзавод не встигав випікати новий, щоб забезпечити такий шалений попит. Разом із хлібом з полиць магазинів тоді зникли й крупи. Довелося чекати тиждень-другий, поки налагодили поставки і на прилавках знову з’явився повний асортимент ячмінки, пшеничної, булгуру, гречки та решти круп. Тепер історія повторилася, втім цього разу не з крупами, і не з хлібом, а з продуктом, який ми використовуємо для приготування кожної страви.

«Чому у Козятині перестали продавати сіль?» — повідомлення такого змісту днями надійшло нам у Телеграм. Наступного дня ми обійшли ринок, усі супермаркети та деякі магазини в центрі міста, аби це перевірити. І в жодній з точок продажу, куди ми завітали, не знайшли солі.

Дві години тому ще була

Йдемо на Маленький базарчик. Підходимо до привітної жінки, яка торгує крупами. Ще влітку у неї можна було придбати пачку кам’яної солі за 10 гривень. А нині цей товар розібрали.

— Два дні тому ще була по 14, деякі продавали по 25, — каже жінка.

Йдемо далі. Запитуємо на іншій точці, чи є сіль.

— Немає і вже не буде, — відповідає продавчиня.

— Коли розкупили? — цікавлюся я.

— За дві години пів тонни розібрали, — відповідає жінка. — О 10-ій вже не було.

— Сьогодні? — перепитую.

На що жінка киває головою. Цікавлюся, в яку ціну була сіль?

— По 17 гривень за кілограм, — каже продавчиня і додає, — навпроти суда по 30, кажуть, ще є.

Підходимо до іншої «ракушки». Це вже третя точка. Запитую продавчиню, чи є у неї сіль? Каже, уже немає, розібрали ще зранку. Була на вагу 25 гривень за кілограм і 35 гривень італійська. Змели і нашу, й імпортну. Тепер шукатимуть нові поставки, можливо, возитимуть із Бердичева.

Наостанок йдемо до ще однієї жінки, яка торгує крупами. Запитую, чи є в продажу сіль? Продавчиня махає головою. Уточнюю, чи була сіль в продажу раніше?

— А вам легше від цього буде? — відповідає питанням на питання жінка.

Пояснюю, що я журналістка, тому і цікавлюся. Почувши це, продавчиня одразу відповідає:

— Була. Розібрали позавчора. По 10 гривень продавали Екстра.

— Чи буде ще завіз? — запитую жінку.

— А це питання не до мене. Хоч ви і журналістка, я вам не можу сказати, — відповідає продавчиня і повертається до чоловіка, який саме купував товар. — Чотири гривні дайте.

Що із магазинами

Із ринку ми одразу попрямували до «Фори». На полицях повно цукру, крохмалю, різного виду борошна. Але солі ми так і не знайшли, ані вітчизняного виробництва, ані імпортної. Пішли до відділу, де продають спеції. Тут сила силенна упаковок орегано, зіри і розмарину, але солі серед них немає.

На ринку одна із продавчинь сказала нам, що чула, буцімто навпроти суду ще є сіль по 30 гривень. Ми зайшли до двох продуктових магазинів, що навпроти суду, і в жодному з них солі не було.

Далі пішли до АТБ. Тут досхочу круп, цукру, борошна, але солі на полицях немає. Перепитали у працівниці супермаркету, чи є у них сіль?

— Розібрали позавчора, — відповіла жінка.

У «ПанЕконом» сіль також розкупили.

— Вчора ще була, — уточнює працівниця маркету.

Цікавлюся, чи буде новий завоз.

— Не знаю, як буде, ми її виставимо на продаж, — відповідає жінка.

У «Сонечку» сіль розібрали ще в суботу. В «Еліті» також немає, але, кажуть, поїхали за товаром, можливо привезуть. В «Обжорці» також сіль розкупили. А в «Тріумфі» останню пачку продали взагалі ще в п’ятницю.

Чому сіль в дефіциті?

В Україні сіль видобувають здебільшого на Донеччині. А це один із тих регіонів, які найбільше потерпають через російське вторгнення. Саме у Донецькій області розташований найбільший у Європі завод із виробництва солі — «Артемсіль». І вже більше місяця це підприємство простоює — роботу були змушені припинити через війну.

Виконуючий обов’язки директора Державного підприємства «Артемсіль» Віктор Юрін повідомив в ефірі «Вільного радіо», що виробництво зупинилося ще у квітні із декількох причин. Перш за все, місто Соледар, де розташоване «Артемсіль», постійно обстрілюють рашисти. Адміністративна будівля підприємства взагалі частково зруйнована. Через постійну небезпеку виробничий процес продовжувати неможливо, крім того, більшість працівників заводу вже виїхали із Соледара. До того ж, готову продукцію вивозять з підприємства залізницею, а зараз це робити неможливо. Автомобільним транспортом можуть забирати лише невелику частину партії.

Соляні поклади є і на заході України, втім, як зазначають «Факти» із посиланням на заступника директора Національного наукового центру Інституту аграрної економіки НАН України Миколу Пугачова, там видобуток солі або не настільки налагоджений, або взагалі сходить нанівець. Зокрема, із родовища у Солотвино почали вимиватися поклади солі після масштабних повеней наприкінці 90-их — початку 2000-них.

Результати опитування

Ми проводили опитування на нашому телеграм-каналі стосовно того, чи купували люди останнім часом сіль і якщо так, то скільки вона коштувала. Долучилося 325 читачів. Більшість, а це 59 %, не купували сіль впродовж останніх тижнів.

Із тих, хто сіль придбав, 12 % віддали за кілограм більше 10 гривень. Ще 23 % купили сіль за ціною в понад 20 гривень. І лише 5 % людей пощастило знайти сіль за старою ціною — 10 гривень за кілограм.

Декілька користувачів також залишили коментарі під опитуванням. Читачка Юлія написала, що купувала імпортну сіль цього тижня і коштувала вона 34 гривні за кілограм. Ще один користувач написав, що півтора кілограми солі коштували 45 гривень, а знайома знайшла по 40 гривень за кілограм. Віктор написав, що придбав сіль за ціною в 25 гривень за кілограм.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.