Вперше кінематографісти приїхали до нас понад десять років тому, у 2008-му році. Тоді компанія «Star Media», що має штаб-квартири в Україні, Великобританії та Росії, знімала продовження серіалу «Смерть шпигунам».
Коли почалися зйомки «Смерть шпигунам. Крим», кіношники шукали локацію для зйомок на вокзалі. Проте зіштовхнулися з проблемою — ніде не могли знайти старовинної будівлі. Аж тут їм підказали приїхати до нас.
Як розповіла сайту gazeta.ua Світлана Осадча, другий режисер картини, події у фільмі відбувалися у Сімферополі. Необхідну локацію для зйомок на вокзалі шукали у всій країні. І саме наш вокзал якнайкраще підійшов для цього. Бо зберігся у первозданному вигляді і був нереставрований.
Зйомки тривали у травні. Як пише gazeta.ua, декорації готували два дні. Перед входом до касової зали повісили табличку «Вокзал Симферополь», портрет Сталіна, на платформі розвісили радянські лозунги.
Зафільмували тоді чотири сцени: приїзд генерала, частування у ресторані, вихід на привокзальну площу, де генерал сів у ретро-автомобіль, а також розмову капітана із солдатом. Тож зйомки проходили на пероні, на площі біля вокзалу та всередині самої будівлі у ресторані «Імператор». Побачити наш вокзал у фільмі ви можете у другій серії на відрізку з 1:11 до 5:15 хвилин.
У Youtube ми знайшли відео із паровозом, який використали для фільмування сцени приїзду генерала.
Чимало козятинчан тоді долучилися до зйомок у якості масовки. А професійні актори, які приїхали до нас, залишилися вражені будівлею вокзалу. У секторі краєзнавства Центральної районної бібліотеки ми знайшли 21 випуск нашої газети за 22 травня 2008 року. Саме там ми прочитали думки акторів стосовно вокзалу.
«Ваш вокзал — це раритет, історія, дуже добре, що це буде в фільмі, не просто якийсь сюжет, а весь цей чудовий антураж. Я впевнений, що все це дуже гарно виглядатиме на екрані. Я думаю, що СМЕРШ — 2 буде кращим та цікавішим ніж СМЕРШ — 1», — сказав тоді Михайло Гуро.
«На мою думку, у вас дуже гарний вокзал. Я вважаю, що його обов’язково потрібно зберегти в первозданному вигляді», — поділився враженнями Артур Ваха.
«У вас шикарний вокзал. Це дивно, що все могло так гарно зберегтись, такого уже немає ніде, складається враження, що тут живе якийсь дух-охоронець», — сказав тоді Леонід Громов.
«Ваш вокзал — це ульот, тому й тут проходять зйомки, а взагалі то у вас мабуть побували уже різні кіногрупи? Я перший раз в житті у вас, просто дивує, як він зберігся, та він кращий київського, чесне слово, я думаю, що вашим вокзалом дуже зацікавились би іноземці. Коли дивишся на ваш вокзал, так і хочеться, щоб тут ходили панянки в кринолінах, їздили екіпажі та грав оркестр», — поділився враженнями Віктор Цекало.
У цьому ж номері на розвороті ви можете знайти світлини знімального процесу.
Через три роки до Козятина знову завітали кіношники. Тоді компанія «film.ua» спільно з російською «Intra Communication», яка нині функціонує як «Інтра плюс», приїхала знімати серіал «Дорога в порожнечу». Керувала процесом Анна Гресь, яка, до речі була також режисером «Смерть шпигунам. Крим».
Коли кіношники приїхали до Козятина, залізничний вокзал був саме у процесі реставрації. Це добре видно з кадрів у серіалі. Знімали сцену, у якій головна героїня сідає на поїзд. Тож у кадр потрапила частина споруди та Шепетівська платформа.
Побачити наш вокзал у цьому серіалі ви можете у першій серії на відрізку з 21:25 до 22:04 хвилин.
Як зазначено на сайті Вікіпедії, перші чотири серії цієї стрічки цьогоріч показували на телеканалі 1+1.
Зйомки серіалу “Дорога в порожнечу” проходили у вересні на території залізничного вокзалу. Тоді так само запрошували козятинчан у якості масовки.
Серед масовиків, які знімалися у кіно, був Андрій Гончарук. Щоправда, він точно не пам’ятає, у якому саме фільмі брав участь. Каже, випадково почув, що на вокзалі знімають кіно і пішов туди разом із друзями. Усім масовикам тоді за участь у зйомках заплатили.
— Платили досить не погано на той час, — згадує Андрій. — Для зйомок нам давали одягнути старі речі. Один раз знімали, коли ми тупу були призовниками, йшли до вагона і сідали в нього. Інший раз я був продавцем цигарок та журналів на вокзалі. Але чи це був той самий фільм, чи інший — вже не пригадаю.
Сюжетна лінія побудована навколо подій Другої світової війни, коли держави-союзники готувалися до Ялтинської конференції. Також у серіалі показано роботу відділу контррозвідки народного комісаріату оборони СРСР, який називали абревіатурою СМЕРШ. Вона розшифровується як «Смерть шпигунам».
За сюжетом, на станції Кагул під час перевірки документів лейтенант Кошкін стріляв у прикордонників. Під час перестрілки його поранили. Перед смертю Кошкін каже полковнику СМЕРШу, що він ворожий диверсант.
Після його зізнання генерал вирішив доповісти про надзвичайний стан у Москву. Звідти приїхав спецуповноважений і повідомив про те, що готується Ялтинська конференція, у якій мають взяти участь Сталін, Черчіль та Рузвельт. Тож контррозвідка зрозуміла, що диверсанти хочуть зірвати переговори. Працівники СМЕРШу придумують план, аби не допустити цього.
На початку картини події відбуваються у часи Радянського союзу. Показано часовий проміжок довжиною у 10 років — з 1989-го до 1999-го років.
Головна героїня — Марина Бурцева, дівчина з провінційного міста. Після смерті матері і втрати роботи її батько стає алкоголіком. Щоб якось звести кінці з кінцями, чоловік вирішує «продати» дочку на роботу у велике місто. Але дівчина намагається протистояти усім випробуванням долі.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 52 від 26 грудня 2024
Читати номер
Анатолій Забедейко
Володимир
Николай Крента
Саша Шевчик
2. 18-ти летние.?