Сусіди сваряться через дерева

• До редакції газети «RIA» звернулася козятинчанка Галина Коломієць.
• Жінці заважають гілки з дерев, що ростуть на межі, проте сусідка їх не обрізає.
• Конфлікт затягнувся на роки.
• Гостя нашої редакції навіть зверталася з цього приводу в міську раду.
• Чи дійдуть згоди сусіди?

Галині Коломієць 87 років. Все життя вона пропрацювала у Локомотивному депо. Чоловік її дуже ображав, до того ж, мав проблеми з алкоголем. Тому втекла від нього до мами. Там прожила 19 років.

У березні 2000-ного року чоловік пані Галини помер, тож вона повернулася додому. Мешкає гостя нашої редакції на вулиці Матросова у мікрорайоні, що в народі називається «посьолок».

Знайомі пропонували цю хату продати, проте Галина залишилася там жити.

— Сусід до мене каже: «Ви так намучилися. Я вас прошу, я вам буду все підказувати. У вас копійка є. Ви стільки вклали у цю хату. Не продавайте», — згадує Коломієць. — Він пораду мені дав правильну. Я ж одинока.

Із сусідом гостя нашої редакції ладнала добре. Він багато їй допомагав. Шість років тому чоловіка не стало. А з дружиною сусіда Галина, за її словами, ніяк згоди дійти не може. Жінки конфліктують через три дерева, що ростуть на межі двох подвір’їв. Вони на території сусідки.

— Там калітка, дуже велика черешня, вишня, яблуня і сарайчик там побудований. Ця черешня не родюча, маленька, терпка, тільки кісточки падають. Вишня тільки росте, вишень немає. З яблуні гіляка впала на сарайчик. Шифер побитий. Яблука падають, воно все гниє, — розповідає жінка.

Галина просила, щоб дерева трохи підрізали, проте домовитися із сусідкою не вдалося. Тому гостя нашої редакції звернулася в міську раду. Було це ще 5 років тому.

— Я йду до нашого вуличкома, кажу, подивіться, що робиться. Бо ці гілки вже вище дротів, — продовжує Галина Коломієць. — Вона мене посилає в оце підприємство, де по цих гіляках. Іду я туди. Приходжу, я цій жіночці розказую, вона каже: «Добре, ми прийдемо». Приходять вони. Сусідка виходить: «А в мене в хаті вода, а я голодна».

На своє звернення Галина отримала відповідь з міської ради.

«Під час комісійного обстеження між сусідами знайдене компромісне рішення. Сусідка зобов’язалась провести формувальну обрізку черешні та яблуні, які затіняють частину земельної ділянки та нависають над покрівлею сарая», — йдеться у документі.

За словами Галини Коломієць, ніхто гілки не зрізав. Хоча гостя нашої редакції каже, що під деревом проходить газова труба, тому це небезпечно.

— Як ставили нові стовпи, бачать, що така черешня і ця гіляка одна буде йти прямо на дріт. Підігнали машину, зрізали гіляку, яка їм буде заважати, — розповідає жінка. — А я кажу: «Хлопчики, цю зріжте». А він каже: «А де хазяйка? Хай скаже, і ми зріжемо».

Восени минулого року наша співрозмовниця знову пішла на прийом до міського голови. Через деякий час до неї навідалися з вуличного комітету, проте Галина була у лікарні. Потім її до себе покликала вуличком і сказала, що сусідка обіцяла гілки обрізати.

Відповідь від міської ради жінка теж отримала.

«Гілля фруктових дерев буде обрізане в листопаді після опадання листя», — йдеться у документі.

Проте, за словами Галини Коломієць, гілки не обрізали.

Ми навідалися до сусідки пані Галини. З етичних причин, називати її ім’я ми не будемо. На момент нашого візиту був її син, тож вдалося поспілкуватися і з ним.

— По-перше, треба час, — каже чоловік.

— І він сам нічого не зробить, — додає сусідка Галини. — Треба, щоб ще старший приїхав, то разом. І зараз же холоднеча. Боже, Боже, що за людина?! Дівчата, до мене приходять, кажу, зріжу, зріжу, тільки я сама його не зріжу.

— Дивіться, сарай же стоїть. От я дерева повинен зрізати, а сарай стоїть, — каже чоловік і показує сарай пані Галини, що стоїть на межі.

— А з деревами там справді така страшна ситуація? — запитуємо ми.

— Ну подивіться, — каже він і веде нас подвір’ям. — На це все треба час. Але от терміново треба і все.

Йдемо вздовж межі. Гілки двох фруктових дерев справді трохи виходять на територію пані Галини. Але даху сараю не торкаються.

Трохи далі чоловік показує нам яблуню. Частина гілок цього дерева виходить на територію Галини.

Син нашої співрозмовниці каже, що дерева чистити не відмовляється.

— Я приберу. Були два сина її. Я кажу: «Допоможіть», вони: «Не можемо». Це все ж разом робилося. То їм не треба, мені тільки треба, — каже чоловік.

— Буде тепліше, син старший приїде, пообрізаємо ці гіляки, — підсумувала сусідка.

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.