Передноворічне диво: двоє кошенят знайшли свої домівки

• Минулого тижня ми писали про котиків, яким козятинські волонтери шукали нових господарів.
• Двом муркотунам доля зробила справжній Новорічний подарунок — їх прихистили дві молоді сім’ї.
• Хлопчик тепер житиме у селі Козятині, його новий господар, 6-річний Богдан дуже мріяв про котика.
• А дівчинку прихистила сім’я з Козятина. Їй вдалося знайти свою родину лиш із третьої спроби

Минув день після виходу газети. До волонтерів надійшов телефонний дзвінок. Подружжя поцікавилося, чи можна забрати біло-сіре кошеня. Котик жив у волонтерів ще від початку серпня. Це один з муркотунів, яких наші військові знайшли у коробці.

— Телефонує до мене влітку незнайомий номер, — розповідає Людмила Швець, зоозахисниця. — Думаю, хто це може дзвонити? Беру слухавку. Кажуть: «Людмила, нам дали ваш номер, ми військові. Хтось викинув кошенят у коробці». Виїхала до них моя подруга, вона їх забрала, поки я приїхала, бо я була в дорозі. Із шприца вони вигодовувалися, ці діточки маленькі.

Лише через п’ять місяців муркотику вдалося знайти родину. Чотирилапика забрала молода сім’я з села Козятина. Їхній синочок, шестирічний Богдан мріяв про котика. У них раніше було кошеня, яке Богдан дуже любив, але муркотик загинув. Щоб не травмувати дитину, батьки сказали Богданові, що котик захворів і потрапив до лікарні. А коли натрапили в газеті на світлину чотирилапика, про якого ми писали, побачили, що він як дві краплі води схожий на того котика, який у них був.

— Батько зателефонував, під’їхав, каже: «Він точно такий, як у нас був», — продовжує Людмила Швець. — Котик дуже класний, добродушний. Його забрали. Наступного дня я передзвонила, поцікавилася, як він. Я теж хвилююся, як вони, тому що вони від гурту відірвані. Батько Богданчика каже, що котик нявкав, сумував. Я розумію, тому що кошеняточко чотири місяці росло в одній атмосфері, оточення було зовсім інше, було багато котиків, а тут виходить зовсім інша сім’я, нові люди, все чуже і запахи зовсім інші.

Вже після того, як кошеня забрали, за нього телефонували й інші наші читачі, питали, чи можна взяти муркотика, настільки він всім сподобався.

Наступного дня забрали ще одне кошеня — трьохмасну дівчинку. У неї теж своя історія. Їй із господарями не пощастило двічі. Перші викинули її на вулицю. Саме так дівчинка і потрапила до волонтерів. Потім знайшлися нові господарі — у Фейсбук побачили світлину кошенятки, зателефонували до Людмили, забрали тваринку до себе, але через п’ять днів повернули назад. Сказали — ми поспішили, не лежить у нас душа. Нарешті з третьої спроби трьохмасна кішечка знайшла люблячу родину. Її забрала молода сім’я з Козятина.

— Я так розумію, вони тільки нещодавно переїхали в квартиру, до цього вони жили в приватному будинку, біля мами, — розповідає Людмила Швець. — У них там були котики. У них дочка, п’ять років. Дитина постійно з тваринами. А тут вони переїхали і забирати тварин від мами не хотіли, бо вони вже до неї звикли. От і взяли цю дівчинку трьохмасну.

Чекають на любов і затишок

Свої родини знайшли лише двоє кошенят. Решту волонтерам поки прилаштувати не вдалося, тож чотирилапикам продовжують шукати нових господарів.

Це чорненькі кошенята — братик і сестричка. Вони дуже грайливі та веселі.

— Дуже хотілося б віддати їх в одну сім’ю, тому що вони так один за одним, — каже Людмила. — Думаю, де одне — там і два. Якщо людина любить, то це вже не так принципово.

Шукають свою сім’ю сіро-біла дівчинка і дівчинка абрикосового кольору. Обидві дуже лагідні й муркотливі, але трохи боязкі.

А ще на нових господарів чекають два маленьких сірих хлопчика. Один з них мав їхати за кордон — його хотіла забрати волонтерка, але коли вона приїхала до України, кошеня хворіло, тому його не віддали. Тож хлопчик так і залишився у Людмили. Він дуже кумедний, енергійний та грайливий. Не може всидіти на місці, навіть коли його гладять.

— Їх хочеться віддати в таку сім’ю, щоб вони не відчули різниці, як вони були біля мене і потраплять до іншої кото-мами, — каже Людмила Швець. — Хочеться, щоб вони були щасливі, тому що вони вже своє котяче пекло пережили з дитинства, коли їх викинули, коли вони хворіли. Лікування це довго тривало, я їх мучила шприцами, по чотири уколи кожного дня. Зараз мені хочеться, щоб вони насолоджувалися життям, потрапили в обізнану родину, якій цікаво як і чим живе цей котик. Щоб не було так, що просто взяли і десь зачинили в сараї до мишей. Їх тільки у відповідальну родиную, до Людей з великої літери.

Якщо хочете прихистити кошенят, телефонуйте за номером (063) 605–92–04.

 

Читайте також:

Як допомогти безпритульним тваринам пережити морози

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.