Марії Мельник всього шість років, але її хисту до малювання може позаздрити будь-який дорослий. Маруся, як її ніжно називає мама, почала малювати, коли їй було всього два роки. Для батьків це стало великою несподіванкою.
— Вона починала малювати абсолютно сама, — розповідає мама Анна. — Для нас це було дивом. Потім почала майстер-класи в ютубі знаходити, також сама, і в три роки вона вже мені перебрала всі свої олівці і сказала — ці погано лягають, а ці добре лягають.
Що цікаво, у родині Марії немає художників.
— Питаю чоловіка — у нього ніхто не малював, — каже Анна. — У мене в родині ніхто не малював. А їй це подобається.
Батьки одразу ж помітили талант донечки і, не гаючи часу, записали її на малювання. Бо здібності треба розвивати.
— У ясельках нам вже зразу сказали — віддавайте її десь малювати, — продовжує мама. — І зараз нами займається Інга Іванівна Загайкевич в музичній школі. Коли раз на тиждень, коли двічі. І каже, що є здібності. Вона ходить з вересня 2020 року. Занять ще небагато відвідала. Від сили десь 25.
Як і всі сучасні діти, Марія має телефон. Але замість того, щоб грати в ігри чи дивитися мультики, дівчинка використовує свій ґаджет для того, щоб вдосконалювати свої вміння.
Звісно, для того, щоб розвивати у собі художника, необхідний не лише талант, а й матеріал. Тож Марія з мамою — постійні відвідувачі крамниць із канцтоварами.
— У неї є різноманітні олівці, фарби. Усі наші канцтовари нас вже знають. Буває, ми приходимо, а вони кажуть — у нас ще такого немає.
Дівчинка малює у різних техніках. Нещодавно пробувала ебру. Це коли малюнок виконується на поверхні води, а потім перебивається на папір. Ця техніка прийшла до нас із Туреччини.
— Я разом з нею вже починаю вчитися, — додає Анна. — Яка фарба, які олівці є. Який папір для малювання.
Ще один герой нашої публікації — Назар Волинчук. Він, так само, як і Марія, почав малювати у два роки.
— У мене досі висить його картинка на холодильнику, — сміється дідусь Василь. — Знаєте, як дитинка малює — голова і ноги як у восьминога. То це він намалював маму, тата, бабусю, дідуся і він маленький.
Зараз Назарові вже сім і мешкає він разом з батьками у Португалії протягом трьох років.Тож малюнок на холодильнику — справжня цінність для дідуся, бо нагадує йому про внука.
Назар не лише малює. Разом із мамою він виготовляє сувеніри з мушлі.
— На морі вони шукають ракушки і він робить, — продовжує дідусь. — Така фантазія! І ведмедики, і мишки, і сова, і зайчик. Трошки мама допомагає йому клеїти.
Наших героїв поєднує не лише хист до малювання. І Марія, і Назар брали участь в онлайн конкурсі малюнків «Вокзал — перлина міста Козятин». Марія стала переможцем у своїй віковій категорії.
— Це її перший конкурс. Вона була наймолодшою серед учасників, — ділиться мама Анна.
А от Назар свій малюнок не готував спеціально до конкурсу. Так співпало, що хлопчик намалював вокзал незадовго до того, як оголосили конкурс.
— Він намалював вокзал, не будучи тут, — розповідає дідусь Василь. — Я, звісно, трохи здивувався. Ще до конкурсу він мені показував картину. Дочка каже, що він сидів над ним, довго грався, малював. І потім вже вона почула що цей конкурс і виставила фотографію.
►Позаяк Назар зараз у Португалії, приз за участь у конкурсі передали дідусю Василю
Читайте також:
Юні козятинчани перемогли на всеукраїнському фестивалі
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 1 від 8 січня 2025
Читати номер