Козятинський рок-гурт, учасник якого став священиком — «Шмідта 26» («Shmidta 26»)

Про «шмідтів» не раз писали місцеві газети. Цей гурт у свій час був настільки популярним, що про нього у Козятині чули навіть ті, хто не цікавився рок-музикою. Пам’ятаю, на одній з багатоповерхівок у самісінькому центрі міста колись було величезне графіті з написом «Shmidta 26». І, якщо не помиляюсь, воно було таке не одне.

Шмідти почали грати у 2003 році. Їх було п’ятеро. Усі навчалися в четвертій школі (нинішня ліцей-школа), деякі навіть були однокласниками. Сергій Лупол грав на соло-гітарі, його однокласник Олексій Плисак був басистом, Олексій Новожилов теж грав на гітарі, Андрій Чуприна, якого друзі називали Чупа, був барабанщиком і деякий час паралельно грав у «Контрасті».

►Сергій Лупол, гітарист

►Олексій Новожилов, гітарист

►Олексій Плисак - басист

►Андрій Чуприна, барабанщик

Вокалістом «Shmidta 26» спершу був Вадим Яковенко. Сьогодні козятинчани знають його як отця Вадима — він прийняв сан священика і став настоятелем храму святого Луки Кримського.

— Я закінчив нашу музичну школу по класу фортепіано, — розповідає Сергій Лупол, гітарист «Shmidta 26». — Вже коли я закінчував музичну школу, мені чомусь захотілося грати на гітарі. Я записався на факультатив і почав грати на гітарі. Навчив деяких своїх друзів, того ж Плисака, нашого басиста. І в нас виникла ідея — чому б не зібратися і не пограти разом?

Чому саме Шмідта і чому під номером 26?

Усе почалося з того, що хлопці стали збиратися в гаражі на Шмідта, 26. Саме там у свій час мешкав Сергій Лупол. Так гурт і отримав назву. У мене одразу виникає питання — як до цього ставилися батьки? Бо репетиції — це голосно.

— Вони до цього ставилися прекрасно і з розумінням. У мене вони прогресивні. З цим питань ніколи не було жодних, — відповідає Сергій.

Як і будь-який гурт, що починає з нуля, «Shmidta 26» зіштовхнулися з серйозною проблемою — відсутністю апаратури. Але у хлопців ентузіазму було — хоч відбавляй, тож це їх не спинило. Вони готові були робити інструменти навіть з того, що траплялося під рукою.

— Перша наша барабанна установка була напів саморобна, — згадує наш співрозмовник. — Звісно, це було не зовсім те, що треба. На нормальну, тобто, фабричну установку ми по 30 гривень скидалися. Я як зараз пам’ятаю.

На той момент 30 гривень — то були нормальні гроші. Це були старі добрі часи, коли долар був ще по п’ять, а не по 28. І на тих 30 гривень можна було багато чого купити. Наприклад, десяток кіндерів. Сьогодні за 30 гривень не купиш і одного.

— Гітари ми ремонтували, — продовжує чоловік. — Я, як радіоелектронщик, багато чого робив. Потім воно розвивалося. Ми почали працювати, підпрацьовувати. Прогрес був.

►Шмайзер - кіт одного з учасників гурту

«Червона Надія»

Написавши перші пісні, шмідти почали виступати.

— Перший виступ був у нашій рідній четвертій школі. Серед публіки були вчителі. От вони нас зустріли не дуже, — сміється Сергій. — До речі, після того виникла пісня «Червона Надія». Червона Надія — це наша вчителька історії Надія Іванівна. Вона тоді дуже в штики нас сприйняла. Сказала, що нас треба вигнати і більше ніколи сюди не пускати.

►Цим фото з нами поділився Сергій Лупол. Це - реклама концерту у Козятині. Тут автографи гуртів, які виступали. Серед них - автограф "Shmidta 26" і ще одного козятинського гурта - "Оріон"

Шмідти виконували лише власні пісні, жодних каверів. Спершу автором був Вадим Яковенко. Тоді композиції чимось нагадували репертуар «Океану Ельзи», були спокійними. Коли Вадим покинув гурт, вокалістом став Олексій Новожилов. Тепер вже він почав писати пісні. Тоді «Shmidta 26» почали грати більш важку музику.

— У нас стиль не був дуже визначений, — каже Сергій Лупол. — Кожен тяжів до чогось свого і стиль виходив дуже цікавий. Ми всі любили слухати класичні рок-групи, типу «Led Zeppelin», «Deep purple». Це також відзеркалювалося у нашій творчості.

Пізніше до гурту приєднався Микола Волинець. Він грав на клавішних.

►Микола Волинець

Ми вже згадували, що перший час хлопці репетирували в Сергієвому гаражі. Згодом вони стали збиратися на різних репетиційних базах.

— Із цим нам щастило, — каже Сергій. — Ми домовились були за Будинок піонерів, грали там. Потім Олексій Новожилов коли вчився заочно в інституті, працював в другій школі. Нам туди дорога була відкрита — і зал, і апаратурою дозволяли користуватися.

Не лише співали

«Shmidta 26» виходили на сцену не лише у Козятині, а й багатьох інших містах. Вони були частими гостями у Вінниці. А ще допомагали розкручуватися іншим гуртам. Бо шмідти стали співзасновниками двох фестивалів музики. Сергій Лупол, який на той момент навчався у Вінниці, був одним з тих, хто започаткував фестиваль «МузЕнтропія». На ньому виступало чимало козятинських рокерів.

►Виступ шмідтів на першій "Музентропії"

— У мене на той момент, коли грали, було два бейджики — учасник і організатор, — додає Сергій.

►"Shmidta 26" на фестивалі "Музентропія" 

Вокаліст і гітарист «Shmidta 26» Олексій Новожилов став одним із організаторів фестивалю «Рок-Козятин», який досі проводиться у нашому місті.

На піку популярності шмідти розпались. Сергій пояснює це просто — виросли. Почалися дорослі проблеми, хтось вже одружився, хтось пішов на роботу. Часу на гурт ставало все менше і менше.

— Я пішов раніше. У мене свої обставини були. Це був чи 2005 чи 2006 рік. У мене останній курс інституту був. Хлопці ще деякий час грали. Виходило так, що я в інституті вчуся. Повертаюся з Вінниці, репетиції вже рідше — по вихідним. Хлопці були в Козятині в більшості.

►Фестиваль "Музентропія" у Вінниці

"Shmidta 26» існувало недовго, але гурт назавжди увійшов в історію козятинського рок-руху і став прикладом для багатьох інших груп.

Якщо пропустили публікації про інші наші гурти, вам сюди

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.