Говорили про те, що зробили і що планують

Торік на котельнях встановили нове обладнання. Але зберігати температурний режим вдається не скрізь, найхолодніше - в опорному ліцеї та першому садочку

• Чому у Бердичеві світло є, а в нас вимикають, яка зарплата у міського голови і що сталося з кредитом у 14 мільйонів, який мали брати на модернізацію вуличного освітлення — про це і не тільки запитували журналісти козятинського міського голову.
• Очільниця Козятинської громади зібрала журналістів на пресконференцію вперше від початку повномасштабного вторгнення. Розповідаємо коротко про найголовніше

Позаяк журналісти зустрілися з міським головою на пресконференції вперше за всі місяці повномасштабної війни, перше питання, яке поставили представники преси Тетяні Єрмолаєвій — що вдалося зробити попри воєнний стан? Очільниця громади каже — освіта, медицина, житлово-комунальне господарство, соціальна та інші галузі працювали. Хоча перші вісім місяців великої війни усі капітальні видатки були заморожені. Тому довелося відмовитися від капітального ремонту доріг, відкласти проєкт із реконструкції площі. Втім минулого року, попри війну, вдалося провести модернізацію системи опалення.

— Шість котелень, нове обладнання, вони запущені і всі працюють, — каже Тетяна Єрмолаєва. — І, як на мене, від моменту побудови четвертої школи, зараз ліцею, нічого глобальнішого в місті не було. Це серйозний проєкт, технічний, сучасний, ефективний. Ми ще не закінчили, звичайно, всередині в самих котельнях ремонти. Дахи течуть, але сама система вся працює.

За словами Тетяни Єрмолаєвої, цього опалювального сезону котельні працюють виключно на покупній сировині і забезпечені паливом повністю.

— На «Чистому місті» більше ніж 2,5 тисячі кубів дров лежить, — продовжує міський голова. — Вони мають договори і зараз більше не купують, тому що ми не знаємо, чи ми зможемо це все використати. Минулого року нам треба було приблизно 6 тисяч кубів деревини. Цього року ми приблизно порахували і розуміємо, що через те, що немає освітлення, котельні не мають стабільного режиму роботи, ми будемо мати економію. По-друге, заміна обладнання показує великий результат економії.

Та попри встановлення нових котлів температурного режиму вдається дотримуватися не скрізь. Перш за все через те, що постійно вимикається світло, а котлам для роботи потрібна електроенергія. Два найпроблемніші заклади — це перший садок та опорний ліцей (колишня четверта школа).

— Одна справа, коли ти приходиш у п’яту школу, де товщина стіни сантиметрів 80, і ти заходиш у четверту школу, де стіна — 25 сантиметрів чи 30, — каже Тетяна Єрмолаєва. — Її нагріти просто нереально. Але по ліцею ми перше, чого хотіли, щоб була котельня. Були такі дні, що не вимикали світло і мені телефонувала директор, казала, що у школі 18 градусів і такого ніколи не було. Теплоносій якісний поданий, тиск води є, об’єм води величезний, 70 градусів — і школа нагрівається.

Одвічна проблема Козятина

Ще один проєкт, який торік вдалося завершити, щоправда, частково — водогін. Планували побудувати нову мережу водопостачання у Іванківцях, Сигналі та на тій стороні у Козятині. В Іванківцях роботи завершили і повністю виплатили кошти. У Сигналі зробили першу чергу і частково розрахувалися за виконану роботу. Цьогоріч друга черга продовжиться. До бюджету-2023 заклали гроші і на будівництво водогону у східній частині міста — від Білоцерківської траси до посьолка.

— У нас є проєкт і ми би готові були рухатися, щоб розвести там повністю водогін, цього року, — продовжує Єрмолаєва. — Ми можемо будувати нові водогони, але існуючий водогін ремонтувати ми не можемо, тому що він досі належить залізниці. Ми плануємо дороги робити в центрі міста і ведемо перемовини із залізницею, щоб нам передали водогін у центрі, щоб ми одразу могли міняти труби з водою. Бо класти асфальт, а потім рити — так не може бути, це неякісно.

Втім те, що водогін у місті старий і зношений — не єдина проблема. Ще одна проблема в тому, що воду беруть із відкритої водойми, яка вже давно обміліла.

— Треба міняти модель водопостачання нашої громади, розуміти, де ми беремо воду в свердловинах, на скільки цих свердловин вистачає і міняти все кардинально, — каже міський голова. — Тут швидких рішень не може бути. Одна справа, коли це Сигнал або Іванківці. Ми розуміємо, яка свердловина, ми розуміємо розрахунки, у нас виключно вода і ми її розвели. Місто — це інше. Це інші мережі, інший тиск, інше споживання. Це не 5 кубів за добу. Це вже мова йде про 250 кубів за добу. Все по-іншому. Спілкуємося зараз з інститутами, щоб розуміти, яку модель нам можуть дати. Якби не війна, то думаю, ми б навесні, можливо влітку минулого року прийняли водогін і вже б починали з ним гратися, але війна трохи зупинила процес. Це критичний об’єкт і є маса важливих речей, які б ми не могли забезпечити.

Про світло

Торік місто потрапило до програми Північної екологічної фінансової корпорації (НЕФКО) і планувало взяти кредит, щоб модернізувати мережу вуличного освітлення. Додамо, що угоду збиралися підписати ще до повномасштабного вторгнення і задовго до того, як почалися проблеми з подачею електроенергії, та позаяк сума мала бути кругленька (орієнтовно 14 мільйонів гривень кредиту), ми не могли не запитати, що сталося з цим проєктом?

— Із НЕФКО ми 23 лютого 2022 року підписали угоду, а через місяць нам прийшов офіційний лист, що вони зупиняють з нами угоду і розірвали її, — каже Тетяна Єрмолаєва. — Звичайно, сказати, що ми розчаровані — це нічого не сказати. Бо окупність проєкту була дуже велика, але це не говорить про те, що ми зупинились. Ми тепер дивимося інакше на освітлення всієї громади. У нас цього року закладено, здається, близько 13 мільйонів на капітальний ремонт освітлення. У нас є села, в яких взагалі немає освітлення. І так не може бути. Ми плануємо, що цього року побудуємо всі мережі в селах і далі вже будемо робити в місті. У нас у місті теж є вулиці, де або старе освітлення, або взагалі відсутнє. Але робота з НЕФКО навчила нас комплексному підходу, коли треба міняти все — кабель міняти, світильник міняти, рахувати гроші і автоматизувати. Ми хочемо мати автоматизацію, щоб сидячи за комп’ютером, працівник міг включити-виключити світло, подивитися, що де відбувається, що працює, що не працює.

Попри те, що вуличне освітлення наразі не вмикають, на його поточний ремонт до цьогорічного бюджету заклали два мільйони гривень. Хто буде обслуговувати наші мережі — вінницька фірма чи місцеве комунальне підприємство «Чисте місто» — поки невідомо.

— Ми б хотіли, щоб це робило «Чисте місто», — каже міський голова. — Я завзято ставлюся до віддачі коштів з громади. Хотілося б, щоб вони тут залишилися. У «Чистому місті» є електрики, дозволи, техніка.

Та зараз маємо зовсім іншу нагальну проблему, пов’язану зі світлом. У суботу, 14 січня, рашисти завдали чергового масованого ракетного удару. Серед постраждалих областей — Вінницька, а в Ладижині взагалі оголосили надзвичайну ситуацію. Обленерго продовжує застосовувати графіки погодинних та аварійних відключень і чимало козятинчан скаржаться, мовляв, у Житомирі і Бердичеві світло є, а в нас вимикають. Одні звинувачують РЕМ та обленерго, інші міську владу. Тому попросили міського голову пояснити ситуацію, щоб всім було зрозуміло.

— Офіційно 60 % інфраструктури знищено, 60, не шість! В Україні залишилося три атомних станції і одна ТЕЦ. Більше нічого немає. Атомні станції зупиняють реактори, бо нема куди подіти світло, а в нас немає світла, у нас не вистачає енергії. Енергія нічим не відрізняється від хліба. Якщо ми напекли тисячу буханок хліба, то ми не можемо продати п’ять тисяч буханок хліба. Питання в тому, що ворог розуміє цю всю систему, вона побудована в радянські часи в 70-их роках і він б’є дуже болюче.

Житомирська область може бути заживлена від Нетішинської атомної і там є багато світла. Але ми — від Ладижина. Ніхто зараз не будує лінії, ніхто не відновлює трансформатори. Цього всього не можна робити під час війни. Атомна станція може стільки виробляти світла, що немає куди його подіти і вона може продавати його за кордон. Це Укренерго, державна структура і в кінці кінців з чогось же держава платить людям пенсії, доплати. Держава має контракти, їй треба заробляти для бюджету кошти. Але одночасно не можна подати з Рівненської атомної світло в Козятин, бо немає такого дрота, який туди тягнеться. Хто буде зараз будувати 500 кілометрів ліній? Ніхто. Їх неможливо зараз побудувати.

Про гроші

На передноворічній сесії Тетяні Єрмолаєвій присвоїли черговий ранг посадової особи місцевого самоврядування. Тож на пресконференції журналісти запитали, чи може очільниця громади озвучити свою заробітну плату?

— Оклад міського голови сьогодні — 15 тисяч гривень, — каже Тетяна Єрмолаєва. — Я ще маю надбавку 50% за рішенням сесії за інтенсивність і маю 10% надбавку за секретну роботу. Стажу у мене немає, я ніколи не працювала в органах, і ранг — це десь приблизно гривень 250–300. Премії я ніколи не отримувала. Рішення про премії виносить міський голова на порядок денний. Це моя принципова позиція — не виносити рішення про преміювання міського голови. Моя заробітна плата приблизно 24 тисячі гривень нарахованих. Я не знаю, яка в мене заробітна плата, через те, що я її використовую не на проживання. У мене є багато проєктів, багато людей, яким я допомагаю.

Читайте також:

Що буде з нашою лікарнею цього року

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.