Дефілювали у вишиванках і робили веселиків: у Козятині провели фестиваль гаївок
- На День вишиванки у міському сквері влаштували фестиваль весни, на якому козятинчани занурилися в наші традиції.
- Діти разом з дорослими грали в український різновид більярду, прикрашали обрядове дерево та робили веселиків з гаївками.
- Розповідаємо, як пройшов захід і який сюрприз ледь не зірвав свято
Четвер, 18 травня. На годиннику 13:30. У парку збираються люди. Вони прийшли на фестиваль гаївок, який приурочили до Дня вишиванки. Просто посеред скверу облаштували імпровізовану сцену. А поки тривають останні приготування до свята, козятинчани фотографуються біля фотозони, де зображена українська піч, а поруч грають у цікаву традиційну гру.
Її атрибути — гірка, збита з дощок, крашанки та цукерки.
— Ти кладеш на цю гірку своє яєчко, — пояснює правила директорка Музею історії міста Лілія Макаревич. — Твоє яєчко повинно вдарити те, яке лежить на землі. Якщо ти вдарив і розбив, то ти забираєш його. Всі ті яйця, які не розбиті — залишаються мені. Спробуєш?
Хлопець, який підійшов спробувати свої сили, пускає крашанку з гірки. Вона падає на килимок, але у яйце, що лежить, так і не влучає.
— Яєчко точно побилося, тому воно твоє, — каже Лілія Макаревич.
— Дякую, — відповідає хлопець.
— Якби ти в цукерку потрапив, то твоя була б цукерка, — говорить директорка Музею.
Ця гра називається каточок, або катання яєць. В неї грали наші пращури у період від Великодня до Зелених свят.
— Це стародавній звичай, він зображений на картині художника Павловича, — показує Лілія Макаревич полотно, на якому показано фрагмент ги. — В каточок грали з язичницьких часів. У дітей було багато крашанок і вони їх таким чином розігрували. Бувало що по 60 яєчок діти приносили додому. Можна було наїстися. Щоб у неї зіграти, з гірки пускається яєчко. У який предмет воно влучить, такий ти і забираєш. Замість гірки, збитої з дощечок, могли просто вирити ямку в землі. Можна її і на столі розігрувати. Є картина, на якій військові в часи Першої світової війни грали в цю гру, але на столі. Брали площину, прикладали до стола і пускали яйця. Ця гра подібна до більярду.
Танцювали і співали
Тим часом захід вже розпочинається. На імпровізованій сцені з’являється ведуча у вишиваній сукні і вітається із глядачами.
— Сьогодні ми зібралися тут для того, щоб глибше зануритися в українські традиції та звичаї, — каже ведуча. — Хтось пригадає, а хтось познайомиться з весняними обрядами. Сьогодні ви також маєте можливість задонатити на ЗСУ і цим самим наблизити перемогу. Свято весни — це найчарівніша, найбажаніша пора з життєдайним теплом, від якого воскресало все навкруги. У наших предків свято весни вважалося першим святом року. Вони з глибокою радістю зустрічали першу пору року весну. Раділи приходу весни всі: і старі, і молоді, і діти. Оживала природа, поверталися з вирію птахи, які на своїх крилах приносили довгоочікувану весну.
Діти співали веснянки та традиційні пісні, танцювали обрядові танці, такі як «Шум», водили хороводи, а ще зіграли у монофон — разом мізкували над словами та реченнями, які починаються на один і той самий звук.
Позаяк тема фестивалю — весна, глядачам запропонували називати слова на літеру «в». Ведуча по-черзі підходила з мікрофоном до кожного, хто піднімав руку. «Великий воїн», «весела весна», «веселкова Вінниччина», «весела веселка», «велична верба», «вільна вічність», «велика ворона», «вільна Вітчизна», — такі словосполучення пропонували діти.
Під час концерту не лише роважали, а й розповідали та показували давні обряди.
— Коли навесні прилітали з вирію журавлі, їх журавлями не називали, бо вважали, що будеш цілий рік журитися, — каже ведуча. — А називали їх веселиками, аби весело провести рік. Птахів вважали священними. За уявленнями наших предків, саме вони приносили весну з теплих країв, тому перших птахів називали також веснянками.
Діток, які тримали в руках веселиків із тканини, запросили у центр кола, навколо якого зібралися глядачі. Юні козятинчани підняли птахів до гори і веселилися. Це був один із давніх способів прикликати весну.
Неочікуваний імпровізований виступ
Маленькі гості фестивалю прикрасили різнокольоровими стрічками обрядове деревце. Зав’язуючи на гілочці стрічку, кожен загадував бажання. За декілька хвилин деревце замайоріло різними барвами.
— От ми і прикрасили наше деревце чудове, не просте, звичайне, а гарне, обрядове. Доки вітер наші стрічки розвіває, сам Господь про людину молитву читає, — примовляла ведуча.
Ще одна традиційна забавка, яку показали на фестивалі — обливання водою. Хлопці з вербовими гілочками у руках вийшли на середину кола, занурили гілки у воду і бризкали нею на глядачів, подібно до того, як священики проводять освячення на Великдень.
Коли черговий раз залунала музика, на край імпровізованої сцени вийшов чоловік і почав витанцьовувати.
Щойно діти почали водити хоровод, він підбіг до дівчинки, яка стояла попереду, схопив її за руку і став водити хоровод разом із дітьми. Довелося його трішки вгамувати: директорка Міського будинку культури підійшла до дівчинки, яку чоловік тримав за руку, і стала в хоровод замість нього, а чоловіка відвели подалі від імпровізованої сцени, аби він не заважав дійству. На щастя, все обійшлося без конфлікту.
Наприкінці фестивалю усіх, хто прийшов на свято у вишиванці, запросили долучитися до дефіле вишиванок. Діти вишикувалися у дві колони і пройшли ценральною алеєю скверу.
Робили пташок для добра і розквіту
Паралельно із концертом наукова співробітниця музею історії міста Наталія Баштова спільно з вихованцями гуртка «Відродження традиційних українських видів мистецтва» та бібліотекарями провела майстер-класи, на яких усіх охочих навчали робити весняних пташок — веселиків та гаївок.
— У давнину з такими пташками бігали діти, співали традиційні пісні гаївки і таким чином закликали весну, — пояснює Наталія Баштова. — А ще було прийнято дарувати пташок тим, кому ти хочеш побажати добра та розквіту. Вважалося, що коли птах розправляє крила — це породжує рух вперед і сприяє розвитку у різних справах. Дорослі пекли весняних птахів із тіста, а діти на вечорницях мотали гаївки.
Гаївки та веселики — це різновиди ляльок-мотанок. Тому виготовляються вони із тканини. Майстриня каже, у давнину їх мотали переважно із натуральних полотен, сьогодні використовують будь-яку однотонну світлу тканину, навіть канву. Гаївки за розмірами значно менші, веселики — більші і складаються із декількох елементів. Спочатку із довгої смужки та ватяних кульок мотають тільце птаха, із квадратного клаптика тканини роблять крила і примотують до корпусу. Важливо, щоб обидва крила дивилися в один бік, інакше можна накликати на себе біду. Всього декілька хвилин — і пташка готова. Останній етап — оздоблення різнокольоровими стрічками.
Охочих змотати гаївок із веселиками зібралося стільки, що до столів неможливо було підступитися. Майстер-клас захопив гостей настільки, що вони підходили зробити пташок навіть після того, як концертна програма фестивалю завершилася.
Читайте також:
Барвисті та приодягнені. Як Козятин розквітнув вишиванками
День вишиванки у Козятині: зробили підбірку фото з соціальних мереж (Оновлюється)
На благодійному концерті у Зозулинцях в підтримку ЗСУ зібрали понад 27 тисяч гривень
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
