Чому стаціонар у терцентрі не можуть перевести на перший поверх?

Міський територіальний центр. Фото зі сторінки закладу у Фейсбук

У міському терцентрі в стаціонарі лежить двадцять п’ять осіб. Це люди, які мешкають тут постійно. Сімнадцять з них не можуть рухатися самостійно. Серед підопічних є й ті, кому за дев’яносто.

Стаціонар, де перебувають бабусі й дідусі, розташований на другому поверсі. А більшу частину першого займає філія Центру комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Промінь». Вони орендують у міському терцентрі приміщення.

Керівництво терцентру хоче перевести стаціонар з другого поверху на перший, але не має змоги це зробити, оскільки там розміщена філія «Променя». Вирішити цю проблему не можуть вже давно. Але якщо раніше питання перенесення стаціонару не стояло так гостро, то нині воно є нагальним. Про це повідомила на засіданні Міської ради ветеранів Ольга Дацюк, директор міського терцентру.

Чотири людини у кімнаті

Те, що підопічні живуть на другому поверсі, спричиняє низку незручностей. Адже ліфту у будівлі немає. Люди у стаціонарі похилого віку, їм важко не те, що спуститися з другого поверху на перший, а й просто рухатися. Тому більшість з них навіть не може вийти на вулицю в теплу погоду.

У самому стаціонарному відділенні надто мало місця. За словами Ольги Дацюк, на одну ходячу людину треба виділяти 8 квадратних метрів площі, на лежачу — трохи менше. Проте у стаціонарі підопічних змушені класти по три-чотири людини в одну кімнату, площею приблизно 20 квадратних метрів.

— Ми не можемо у людини шафу забрати, ми не можемо забрати тумбочку, людині треба десь речі зберігати, — пояснює Ольга Дацюк, директор міського терцентру. — Біля ліжка стоїть тумбочка, стоїть крісло-туалет, стоять ще у когось ходунки, шафа на максимум 20 квадратних метрах. І чотири людини. Хіба можна їх вмістити?!

Якщо виникає потреба когось із підопічних поселити окремо, це теж не можуть зробити. За словами Ольги Дацюк, нині у терцентрі проживає жінка, у якої деменція. Це розлад психіки, за якого порушуються когнітивні функції мозку. Є потреба поселити її окремо, але немає кімнати. Ще раніше була ситуація, коли в одного з підопічних розвинулася гангрена і цю людину теж не мали змоги поселити окремо.

Крім того, тримати на другому поверсі людей, яким важко пересуватися, небезпечно. Адже якщо трапиться надзвичайна ситуація, їх буде важко вивести з приміщення.

— Ми все зробили, що від нас залежить, — продовжує Дацюк. — Роками на це йшли сили і кошти, але ми зробили відеоспостереження, пожежну сигналізацію, сповіщення зробили, громовідвід зробили. Тобто, ми тут зі свого боку убезпечили будівлю, але все це проти стихійного лиха ніщо.

Піклуються не лише про стаціонар

Терцентр надає послуги не лише тим, хто перебуває там у стаціонарному відділенні. Працівники обслуговують загалом понад дві тисячі осіб. Це ті люди, які користуються послугами терцентру, але в ньому не живуть. Адміністрація каже, що можуть обслуговувати і більше, але за браком місця це зробити не можливо.

— Зараз є дуже цікаві послуги нові денного догляду, — розповідає директор міського терцентру. — Це як дитячий сад для людей похилого віку. Коли діти йдуть на роботу, а мама чи тато старенькі без нагляду залишаються — це величезна проблема. Діти можуть взяти маму чи тата, привести і будуть знати, що вони під наглядом, нагодовані, вони можуть поспати, пройти фізпроцедури, отримати ліки. Дуже багато є послуг, які ми можемо надавати, але ми їх не надаємо через те, що у нас немає місця.

Ще при терцентрі діє «Університет третього віку», де пенсіонерів навчають працювати за комп’ютером та дають уроки рукоділля. Ці дві групи мусять займатися у комп’ютерному класі разом. Приміщення це зовсім невелике.

Поки згоди не дійшли

Керівництво терцентру зверталося до директора реабілітаційного центру «Промінь», проте поки це результатів не дало.

— Приїжджав директор «Променя» сюди на місце, — каже Ольга Дацюк. — Я попросила піднятися на другий поверх, щоб він зрозумів, заради чого ми його попросили приїхати і чого ми хочемо. Щоб він побачив на власні очі. Він просто був категорично проти на щось дивитися. Що я хотіла показати? Я хотіла показати цих людей.

Для філії реабілітаційного центру навіть знайшли інше приміщення. Їм запропонували перейти у будівлю терапевтичного відділення Міської лікарні. Але, за словами Ольги Дацюк, директор «Променя» був проти такої ідеї.

— Ми написали листа, щоб директор «Променя» звернувся як до міського голови, так і до голови районної ради, тому що там діти із району, для того, щоб їм знайшли інше приміщення, — додає Ольга Дацюк. — Для того, щоб звільнити перший поверх і перевести наших ліжкових хворих. Тих, хто не може сам рухатися. Щоб можна було їх вивести на вулицю і щоб забезпечити їм безпеку життя і здоров’я на випадок надзвичайної ситуації.

Чому немає позиції адміністрації «Променя»?

Трохи більше, ніж за місяць у філії реабілітаційного центру закінчиться договір оренди. Кінцевий термін до 30 квітня. Адміністрація міського терцентру сподівається, що до цього часу питання із приміщенням вдасться вирішити.

Ми зателефонували до реабілітаційного центру «Промінь» у Вінниці. Хотіли запитати, чи планують для козятинської філії шукати інше приміщення. Проте поки що із директором установи нам поспілкуватися не вдалося. Черговий повідомив, що директора немає і центр зачинений у зв’язку з карантином. Газета «RIA-Козятин» відслідковуватиме цю ситуацію і зв’яжеться із директором «Променя» після завершення карантину.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.