Як виглядали козятинці більше ста років тому — показали у Музеї

Як виглядали козятинці більше ста років тому — показали у Музеї
  • Світлини початку ХХ століття, зроблені в Козятині, представили в Музеї історії міста.
  • Це знімки відомого на той час козятинського фотографа Давида Шварцмана.
  • Серед людей на його фотографіях — Юзефа з відомого князівського роду Потоцьких, яка жила у нашому місті на вулиці Грушевського

У четвер, 9 липня в Музеї історії міста презентували виставку «Фотографія Давида Шварцмана». Серед гостей, які завітали на відкриття — історикиня Зоя Вільчинська, краєзнавець Микола Купчик, голова ради ветеранів Федір Кропива, членкині національної спілки художників України Тетяна Куліш та Анжела Коренкова.

— Перед вами на стінах портрети, фотографії мешканців Козятина, які фотографувалися у фотоательє. У фондах музею зберігаються фотографії п'яти приватних фотографів, які працювали у Козятині на початку ХХ століття. Але найбільше в експозиції оригінальних фото і копій фотографа Давида Шварцмана. Вони перед вами. Тут гімназістики приватної гімназії «Жойдік», залізнична електростанція, — показує директорка музею історії міста Лілія Макаревич.

Чимало копій старовинних фотографій Давида Шварцмана передав до фондів музею краєзнавець Олександр Цілецький. Він також дослідив історію життя фотографа і познайомився з онуком Давида Шварцмана, Леонідом Гроєрвайделом, який нині живе в Ізраїлі. А Лілія Макаревич розповіла про знаменитого козятинського фотографа гостям, які завітали на відкриття виставки.

Родина Давида Шварцмана проживала у селі під Кишиневом, та мусила покинути рідну домівку через небезпеку. В селі мешкало лише двоє єврейських родин і одну з цих сімей вбили. Після цього випадку родина Шварцманів вирішила їхати до своїх родичів у Козятин. Тож виріс майбутній фотограф у місті залізничників. А ось своє покликання він знайшов завдяки коханню.

Йшов 1904 рік, російсько-японська війна. Давид Шварцман закохався у Марфу, але грошей, щоб одружитися, у нього не було. Юнак вирішив їхати за кордон на заробітки. Так він потрапив до Нью-Йорка разом із братом нареченої. В Америці Давид Шварцман познайомився із майстром-фотографом і влаштувався до нього помічником.

Незабаром майстер помирає. Його дружина пропонує Давиду залишитися з нею в Америці, однак Шварцман відмовив, адже вдома, у Козятині його чекає кохана. Він вмовив вдовицю продати йому фотоапарат покійного майстра, повернувся у місто залізничників у 1905 році, одружився з Марфою і відкрив тут власне ательє.

— До нього черги були величезні, — розповідає Лілія Макаревич. — Тому що у Козятині на той час жили багаті люди. Машиністи отримували зарплатню золотом. 

Коли прийшла радянська влада, Давида Шварцмана спершу позбавили патенту на фотографування. Йому довелося відкуплятися, платити хабарі, щоб мати змогу продовжувати свою справу. Та не довго зміг попрацювати фотограф — у 1931 році відібрали і його ательє, створивши на його базі Державну фотографію «Українфільм». Одна зі світлин цієї майстерні, з колекції родини Приходько також представлена в експозиції. А сам Давид Шварцман через деякий час разом із сім’єю емігрував до Канади.

На світлинах Давида Шварцмана обличчя багатьох людей, чиї нащадки досі проживають у Козятині. Серед них — бабуся Любові Кошелєвої, Юзефа. Вона була з відомого графського роду Потоцьких.

— Мої пращури — це гілка Потоцьких із Голої Пристані, що на Херсонщині, — каже Любов Кошелєва.

Прапрадід Любові Кошелєвої, Магнат Потоцький дуже любив грати у карти. Через це родина збанкрутувала і роз’їхалася: хтось подався за кордон, а Марія, мама бабусі Юзефи разом із сестрою оселилися в Козятині, у будинку з колонами на початку вулиці Грушевського.

Зі спогадів рідних Любов знає, що у цьому будинку були біла, рожева і блакитна кімнати. У білій залі, де вечорами збиралася родина, стояв великий рояль. У цьому будинку прийшла на світ Юзефа, бабуся Любові Кошелєвої. Тато Юзефи, Йосип Ільницький був одним із перших кондукторів станції Козятин, але своєї донечки він не побачив — Йосип загинув на фронті під час російсько-японської війни.

Тим часом Юзефа зростала, навчалася у школі шляхетних дівчат, та спокій для родини закінчився, коли прийшла радянська влада. Вночі до них вдерлися більшовики, повідомили, що вони займають дуже велику площу і націоналізували будинок із колонами на вулиці Грушевського. Всіх мешканців виселили. 

— Коли забрали будинок, сестра моєї прабабусі Марії залишилася жити у флігелі на подвір’ї цього будинку, — розповідає Любов Кошелєва. — За цим будинком у дворі сарай є і там літня кухня — там сестра прабабусі і прожила до самої смерті. А прабабуся моя довгий час переховувалася, оскільки вона була з роду Потоцьких. Її то одні люди прихистили, то інші. Потім Ільницькі, родичі по лінії мого прадідуся їх пожаліли, що вона залишилася з дитиною, і дали половину хати на Шевченка. Вже коли ми жили на ПРБ і проїжджали на автобусі повз будинок на вулиці Грушевського, бабуся Юзефа завжди мені показувала, що це був наш будинок.

Світлина будинку з колонами також є в експозиції. Виставка «Фотографія Давида Шварцмана» діятиме у Музеї історії міста до 6 серпня. Вхід вільний.

 

Читайте також:

Оновлення Алеї Слави, фестиваль, спортивні матчі: нагадуємо програму заходів до Дня Козятина

Зворушливий момент благословення та граційний вальс: випуск ліцею №2 Козятина

Вальсували, прощалися, дякували: випускний Козятинського ліцею №1

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.

Коментарі

keyboard_arrow_up