Співали «Думи мої, думи» і читали вірші Кобзаря

Олена Удвуд

Козятинська міська бібліотека провела захід до 210 річниці від Дня народження Тараса Шевченка.
Долучилися учні шкіл громади та вихованці музичної школи.
На заході не тільки співали й зачитували поезії, а й розповідали, чим любив ласувати відомий український поет та інші цікавинки з його життя

У суботу, 9 березня минуло 210 років від дня, коли народився відомий на весь світ український поет Тарас Шевченко. З нагоди цієї дати у Козятинській міській бібліотеці організували літературно-музичний захід «Тарасовими шляхами». На гостини запросили учнів 6-А класу ліцею №2. Захід відкрила вступним словом бібліотекар Світлана Науменко. По тому до глядачів вийшли ведучі Анастасія Суміна та Ганна Терефюк.

— Народжений весною, він був і зостався символом весняного пробудження та вічного оновлення, символом незнищенності людства і людяності, в ім’я яких він жив, — каже Анастасія. — Життя нашого поета дивне. Слухаючи про нього, можна подумати, що це легенда. Воно почалося з любові матері й батька і радісного, незважаючи на кріпацький стан, дитинства.

Відео дня

Дівчата коротко розповіли про дитячі роки Тараса Шевченка, а тоді до мікрофона запросили Поліну Микитюк та Марію Примак. Дівчата заспівали пісню Артема Пивоварова «Минають дні, минають ночі», написану за мотивами вірша Кобзаря.

— У світовій ліриці немає митця, який би з такою любов’ю і таким сумом оспівував жінку — матір, сестру, кохану, дружину, їхнє тяжке життя, — продовжує після виступу Анастасія. — Для Шевченка жіноча доля була згустком болю, що запікся в його серці. Тарас Шевченко поважав жінку, кохав палко і не задля натхнення, а шукаючи в коханій жіночий ідеал, прагнучи виходу із самотності, особистої і суспільної. Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до сусідської дівчинки Оксани Коваленко.

На імпровізовану сцену вийшли Іван Драчук та Каріна Дойчик. Вони зіграли уривок із твору «Тарасові шляхи». Іван був у ролі Тараса, а Каріна перевтілилася в Оксану.

Декламували на заході і Шевченкові вірші. Вероніка Чернихевич зачитала «Заповіт» і «Думку», Катерина Вечера — «Садок вишневий коло хати» та «Мені однаково», Злата Савіцька — «Я маленька українка». Декламували поезії також і самі ведучі. Ганна Терефюк зачитала «Серце мліло, не хотіло співать на чужині», а Анастасія Суміна — «Думи мої, думи».

Викладач дитячої музичної школи Богдана Семикоз разом зі своєю ученицею Іриною Горофянюк заспівали «Тополю». Також Ірина Горофянюк спільно з Поліною Микитюк виконали «Думи» Артема Пивоварова.

Впродовж музично-літературного заходу ведучі розповідали про життя Тараса Шевченка. Зокрема, дівчата поділилися, чим любив ласувати відомий український поет. Виявляється, його улюбленою стравою був борщ, затертий пшоном і затовчений салом, а ще вареники з сиром та галушки, але не з пшеничного борошна, а з гречаного. Ласував Шевченко також борщем із сушених карасів і свіжої капусти та пшоняною кашею, звареною на раковій юшці. А ще Кобзар добре розбирався у рибних стравах.

— Тарас Шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях українців, — каже наостанок ведуча Ганна Терефюк. — Творчість Шевченка — це святиня, якою пишається український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.