Робили зайчиків разом із матусями

• Майстер-клас для матерів дітей з особливими освітніми потребами організували в Інклюзивно-ресурсному центрі Махнівської сільської ради.

• Показали як створити два види мотанок — велику ляльку на основі та крихітну іграшку.

• А ще розповідали про традиції

Жінки зібралися за столом у просторому кабінеті Інклюзивно-ресурсного центру Махнівської сільської ради. Сьогодні на них чекає дві години арт-терапії, яка занурить їх у світ українських традицій, адже вони будуть створювати автентичний оберіг, який робили наші пращури — ляльки-мотанки. Допоможе у цьому Наталія Баштова, керівник гуртка «Берегиня», що діє при Центрі дитячої та юнацької творчості.

На майстер-клас запросили мам, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, а також працівниць Інклюзивно-ресурсного центру. Десять учасниць беруться до роботи, щойно отримують усі необхідні заготовки. Перша мотанка, яку мотатимуть жінки, має назву «Берегиня». Це велика лялька на основі, яка може стояти на підставці.

— Ляльки можна робити різного розміру, — каже Наталія Баштова. — Може бути лялька така, як у нас, велика. Можна робити ляльку розміром з долоню. Є ляльки, роблячи які не зав'язують жодного вузлика. Вони називаються оберегові. Таку ляльку потрібно робити чітко за правилами, не зав'язувати вузлів, сім разів намотувати. Але це все ускладнення. Ми робитимемо ляльку звичайну, тому можемо зав’язувати вузлики, щоб нитка не розмотувалася.

Спочатку майстриня показує, як робити голову, потім основу. Усі частини не шиються, а просто замотуться звичайною ниткою. За тим голову примотують до основи і переходять до наступного етапу — створення рук. Наталія покроково показує, як правильно намотати долоньки, адже тканину для цього необхідно правильно скласти.

— На Пилипів день (День апостола Пилипа, після якого починається Різдвяний піст — авт.) жінки робили ляльку-пилипівку, з шістьма руками, — розповідає майстриня. — Були ще ляльки-десятиручки. Їх ставили в будинку на найвищі місця. Вважалося, що така лялька допомагала все встигати робити по хаті. Це була своєрідна помічниця і берегиня для багатодітних жінок.

Після того, як розібралися із долоньками, учасниці майстер-класу роблять рукава. Для цього беруть квадратні клаптики кольорової тканини, змотують, приєднують до них долоньки, а тоді примотують руки до основи. Рукава у мотанках будуть із сучасної тканини, оздобленої принтом. А колись одяг прикрашали вишиваним орнаментом. Наталія Баштова розповідає, що кожне село мало свій орнамент, у якому була закодована інформація. Тож просто подивившись на сорочку дівчини, можна було сказати, з якого вона села, скільки має сестер і скільки землі за неї дають у посаг.

— Вишивка була як паспорт, — ділиться цікавинками майстриня. — Є задокументований історичний випадок, який стався у нашій області. Судили одного хлопця. Він був з бідної сім’ї, у свого більш заможного друга позичив сорочку і пішов свататися до дівчини. Батьки подивилися, що багато наділів землі у нього, подумали, чому не взяти в зяті. А коли одружувалися, виявилося, що він бідний. Вишивка не тільки розповідала про свого власника, а й була елементом захисту. Наприклад, вірили, що вишита смужка по низу рукава захищає від нечистої сили.

Основа ляльки вже готова, залишилося її одягнути. Учасниці майстер-класу роблять для своїх мотанок жупанчики, спіднички і фартухи, оздоблюють їх стрічками. Усі ляльки виходять надзвичайно різними, хоча починали всі з двох однакових шматочків тканини білого кольору.

— За бажанням ви можете зробити ще намисто, — дає пораду Наталія. — Раніше всі жінки у нас носили намисто, воно також мало оберегове значення. Але намисто зі справжнього каміння і дукачі були дуже дорогі, не всі могли собі таке дозволити. Тому простий люд часто носив скляні буси. Раніше на ялинку робили монтажні іграшки зі скляних трубочок. З розпеченого скла видувалася трубочка або кулька і відрізалася. За допомогою дроту з таких трубочок робили різні фігурки. В процесі виробництва залишалося дуже багато відходів. Із них робили скляні буси. На старовинних фотографіях ми часто бачимо наречених, у яких вся шия завішана такими скляними бусами.

Після того, як ляльки одягнені, залишається зробити їм волосся. Його створюють зі звичайних шерстяних ниток. Волосся також примотують до ляльки. Останній штрих — оздобити віночком. Кожна учасниця майстер-класу обирає декілька штучних квіточок, які нанизує на проволоку-основу. Кріплять на віночки не лише квіти, а й різнокольорові стрічки.

— Вінок у нашій культурі теж був важливим атрибутом, — додає Баштова. — Навіть на весілля одягали вінки. Зазвичай їх робили із воску. Весільні віночки зберігалися в іконах впродовж всього життя.

Трохи більше, ніж за півтори години кожна зробила велику мотанку. Першою із завданням впоралася Наталія. Але це було не все. Майстриня також показала, як створити зайчик на пальчик.

Це — один із різновидів мотанки, крихітна іграшка, яку можна одягнути на палець. На її виготовлення потрібно лише декілька хвилин. Спочатку змотуються вушка, потім — голову, за тим тулуб складається вдвоє і змотуються передні лапки. Учасниці майстер-класу швидко опанували цю техніку і зробили для своїх дітей не один, а декілька зайчиків. А діти активно допомагали матусям.

 

Читайте також:

«Маяк надії» Анастасії Березюк виборов Гран-прі

«Окрилені голубки» Марії Яковчук вразили суддів. У дівчинки — Гран-прі

Козятинчани слухали Андрія Кравченка та збирали кошти для ЗСУ

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.