Особливості вишивки Козятинщини

• Вишиванка — це не лише патріотично, а й красиво. І саме вишита сорочка якнайкраще демонструє елементи культури, притаманні різним куточкам України.

• Чи знали ви, що вишивка нашого регіону поєднала у собі деталі як Поділля, так і Київщини?

• Розповідаємо цікаві факти про традиції вишивання на Козятинщині

Останні роки вишиванка стала справжнім трендом. І все більше людей цікавляться вишитими сорочками не лише як елементами одягу, а як частиною нашої самобутньої культури. Одна з таких — козятинчанка Інна Чиншева, у минулому — наша колега. Дівчина мешкає на Одещині, але з початком повномасштабної війни повернулася до рідного міста. Журналістська допитливість спонукала її дізнатися про традиції вишивання на Поділлі і, зокрема, на Козятинщині.

— Це все почалося з повномасштабною війною, тому що все українське стало ближчим, ніж воно коли-небуть було, — каже Інна. — І насправді це є не так вивчення, як повернення до того, що мені вже розповідали в школі. Зараз є бажання більше це все дізнатися, вивчити. Якщо є можливість, популяризувати. Подати це так, щоб було цікаво і доступно.

Дівчина почала з того, що знайшла в інтернеті блоги колекціонерок автентичного одягу та культурологів, де розповідається чимало цікавого про узори, кольори, притаманні конкретним регіонам, традиції. Адже вишивка різна у різних куточках України. Зокрема Поділля, до якого належимо і ми, має досить багатогранну палітру узорів та кольорів. До регіону входять декілька областей і навіть в межах однієї лише Вінниччини зустрічаються відмінності. На півночі майстрині вишивали сорочки по-одному, на півдні — по-іншому, оскільки там свій вплив має культура Румунії.

►Сорочка з Літинщини. Початок ХХ століття, робота Олександри Григорук

Вишивка Козятинщини теж має свої особливості. Щоб у цьому переконатися, достатньо зазирнути до Музею історії міста, де є не лише вишиті рушники, а й старовинні жіночі сорочки. Тож можна не тільки більше почути про традицію вишивання і побачити на власні очі усю цю красу, а й доторкнутися до частини нашої культури.

— Козятин розташований на Півночі області, ближче до Київщини, тому у нас узор не зовсім традиційний для Поділля, — розповідає Інна. — Так вийшло, що у нас поєдналося декілька регіонів — Наддніпрянщина і Поділля. Перше, що впадає у вічі навіть людині, яка не розуміється на вишивці, це те, що Вінниччині притаманні червоно-чорні кольори і геометричні узори у вигляді ромба. Іноді це може бути взагалі чорна вишивка і на ній декілька вкраплень червоного. Київщині більш притаманні квітчасті узори, хоча серед кольорів теж багато червоного.

Серед експонатів, які зберігаються у фондах нашого музею, є сорочка, якій більше ста років. Вишила її майстриня Степаніда Марчук із Кордишівки. Рукава і передня частина сорочки прикрашені квітами, у яких переплітаються червоний і чорний кольори. В узорі на комірці окрім квітів є ще перець.

— Директор музею Лілія Макаревич розказувала, що незаміжні дівчата вишивали на сорочках те, що хотіли би мати в своєму житті — квіти, птахів, — продовжує Інна Чиншева. — Вони ніби як вишивали свою долю.

Існували й інші традиції стосовно вишивки. До прикладу, у багатьох регіонах першу сорочку для немовляти робили з рукава маминої вишиванки. Ще побутує думка, буцімто вишивали сорочки дівчата лише для себе. Втім чимало задокументованих фактів доводять, що це міф. Сто років тому були ринки, де продавали вишитий одяг. Щоправда, це стосувалося здебільшого Західних регіонів України.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.