«Мене надихає моя вулиця Щаслива»

• Вже два з половиною роки художниця Анжела Коренкова мешкає у Козятині —  її рідне місто окупували ворожі війська.
• Мисткиня представила ще одну персональну виставку у місті залізничників. Це майже сотня картин, на яких краєвиди, що оточують нас

У вівторок, 3 лютого у фойє міського будинку культури презентували персональну виставку Анжели Коренкової, художниці родом із Генічеська. Малюванням вона захопилася ще у дитинстві, згодом закінчила художньо-графічний факультет Південноукраїнського національного педагогічного університету в Одесі. Працювала в Палаці творчості дітей та юнацтва та в загальноосвітній школі у рідному Генічеську. Наразі працює викладачем художнього класу Самгородоцької музичної школи та керівником декоративно-прикладного гуртка «Артмікс» Міського будинку культури у Козятині.

Два роки тому мисткиня стала членкинею Національної спілки художників України. Долучалася до багатьох мистецьких проєктів, серед яких була всеукраїнська арт-резиденція «Три площини Барської кераміки». Презентувала виставки не лише у Козятині, а й у Вінниці. Свою нову персональну виставку Анжела Коренкова назвала «Де є любов, там темряви нема».

— Це рядки з вірша Ліни Костенко. Хочу присвятити свою виставку краю, в який потрапила — це Козятинщина і Поділля, а також людям, які мене тут щиро підтримали. Хочу сказати велике дякую Тетяні Куліш, вона першою мене ввела в творчу родину не лише Козятина і стала справжньою подругою. Хочу сказати велике дякую Тамарі Кучер, вона стала мені сестрою. Хочу сказати дякую Тетяні Чорній за те, що я знайшла у неї прихисток і почала малювати, — каже Анжела, а на очі їй навертаються сльози.

Анжела Коренкова живе у Козятині з літа 2023 року. Сюди мисткиня переїхала через те, що її рідний Генічеськ окупували російські війська. Їй досі боляче говорити про те, що мусила покинути рідну домівку.

— Коли я виїхала з дому — це був спочатку стан очікування, — розповідає мисткиня. — Потім, коли ти розумієш, що це все довготривале, приймаєш ту ситуацію, що ти не вдома і тоді починаєш жити в моменті, тут і зараз і займатись тим, що тебе надихає і підтримує — це моя викладацька діяльність і творча. У моїй книзі життя до Козятина у мене не було персональних виставок, я працювала в творчості, але не настільки плідно, як зараз.

На черговій персональній виставці художниця презентувала 96 робіт. Лише п’ять із них Анжела створила не в Козятині. Це графіка та портрет мами. Решту картин мисткиня написала саме у нашому місті, тож на багатьох полотнах можна впізнати добре знайомі нам краєвиди: Водокачку, костел, вулиці та будинки Козятина.

— Те, що мене надихає, ви можете побачити, озирнувшись навколо на картини, — продовжує Анжела. — Моє натхнення починається з вулички, на якій я живу в селі Козятині. Вона зовсім не подобається нашим танкистам, навіть після грейдерування, але вона має дивовижну назву — вулиця Щаслива. Я кожного разу собі говорю, що я щаслива людина, бо інакше дуже важко триматися в той час, в який ми зараз живемо.

Анжела використовує різні техніки, часто поєднуючи декілька в одній роботі. Вона пише картини не лише фарбами, а й експериментує з акриловими фломастерами, акварельними олівцями та пастеллю.

— Козятин не може не радувати своєю природою, — зауважує художниця. — Мені як людині, яка приїхала зі степової зони, де немає такої кількості дерев, ця природа здалася дивом. Через рік після того як я приїхала я подумала, що мабуть вже все намалювала тут. Але ні, наступного дня завжди знаходиться щось нове. Навіть зараз — я знаю, що на ялинці на площі живуть сови і завдяки пані Наталі я їх розглядаю кожного дня. Сову я ще не малювала.

Підтримати художницю прийшли козятинці.

— Серед цього різнобарв'я картин є особисто моя картина — це двоє коней, — каже Віктор Кучер. — Коли пані Анжела подарувала нам цю картину, вона сказала, що це я і дружина. От тепер ми і сперечаємося, хто з нас кінь, а хто його жінка. 

— Кожна картина — це як приємний, об’ємний музичний звук, — поділився враженнями Федір Бережнюк. — Це не просто погляд на світ, графіка і точна передача предметів. Кожна картина звучить. Це з одного боку, а з іншого боку — це уважний погляд на речі, уважне ставлення до життя, увага до дрібниць, адже дрібниць насправді не буває, кожна дрібниця несе своє смислове навантаження.

Слова підтримки висловили виконуюча обов’язки міського голови, секретар Козятинської міської ради Ірина Репало, начальник відділу культури Світлана Рибінська, представниця Генічеської громади Наталія Лебедєва, заступниця голови спілки художників з виставкової діяльності Ірина Кравченко, художниця Тетяна Куліш. На відкритті виступили з музичними номерами Федір Бережнюк, Анастасія Чуплакова та Антоніна Якобчук.

Виставка «Де є любов, там темряви нема» триватиме у міському будинку культури до 18 березня. Вхід вільний.

 

Читайте також:

Хто вкрав сніг перед Різдвом: прем’єра казкової вистави у Козятині

Уроки малювання для дорослих проводять у Козятині безкоштовно

На благодійному концерті у Вівсяниках зібрали понад 40 тисяч гривень

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.