Картину-пазл Козятина створили художники
- Вокзал, пам’ятник-паровоз, Водокачку зі старим мостом-аркою та інші куточки нашого міста зобразили митці на полотнах.
- Художники написали їх у рамках проекту «Я люблю Козятин», який стартував напередодні Дня міста.
- Дев’ять окремих картин, поєднаних в єдине ціле, презентували у міському сквері. Розповідаємо, як створювали роботи і де їх можна побачити
Торік міська рада започаткувала пленер «АРТ-Водокачка», який об’єднав митців із різних куточків України. Вони приїхали до нашого міста і писали картини з натури. Цьогоріч проект знайшов своє продовження у дещо зміненому форматі. Вісім козятинських художників створила картину-пазл, яка складається із дев’яти полотен. Крізь них проходить карта Козятина, на якій цвітуть мальви, іриси, піони та інші квіти.
Натхнення прийшло за чашкою кави
Авторка та ініціатор проекту — Тетяна Куліш, член Спілки дизайнерів України, художниця-аквареліст. Саме їй належить ідея картини-пазла.
— Ми з Наталею Баштовою пили каву і я кажу: «Хочеться щось зробити», — розповідає Тетяна Куліш. — Минулого року був пленер, а цього року ми не можемо таке провести, тому що у нас повномасштабна війна. А хочеться щось зробити для міста. Ми думали про Україну, Вінницю, Козятин. І тут Наталя заходить в ґуґл, бере карту Козятина. Я дивлюся, а там така класна виходить фігура міста. Вона нагадує десь трошки Сфінкса, десь трошки птаху, наче якась крилата істота. Я подивилася на це і одразу прийшла ідея — намалювати цю карту Козятина і красиві куточки міста. Одразу прийшла назва «Я люблю Козятин», бо любов до Козятина — це щось, що повинно бути світле, радісне, позитивне, яскраве.
Тетяна розробила міні-ескіз і зібрала команду з восьми художників. Вони отримали полотна і почали працювати. Створили рисунок за ескізом куратора проекту і заповнили його фарбами.
Так на дев’яти полотнах з’явилися мальовничі куточки Козятина. Верхній ряд — це наші відомі пам’ятки. Тут пам’ятник-паровоз, залізничний вокзал та старовинна водогінна вежа на тій стороні. У середньому ряду наші куточки відпочинку та природа. По обидва боки міський сквер, у центрі — лавка-сердечко на площі. У нижньому ряду зображені костел, Водокачка та Музей історії міста. Кожне полотно — це одночасно і окреме зображення, і частина цілісної картини.
Учасники діляться враженнями
Над роботами працювали як аматори, так і професійні художники. Серед них — Наталія Степанюк. Образотворчим мистецтвом захопилася ще в дитинстві, що зовсім не дивно. Наталія з творчої династії. Її тато також був художником, а дідусь — різьбярем. Свого часу жінка працювала художником-оформлювачем у кінотеатрі «Мир», потім — в будинку науки і техніки станції Козятин (в народі ЖДК), де спершу була теж оформлювачем, а згодом — керівником гуртка. Зараз Наталія навчає живопису юних козятинчан і самгородчан.
— Моя улюблена техніка — олія, — каже мисткиня. — Тому що вона ніжна, нею можна зробити хороші переходи. Найбільше мені подобається писати натюрморти. Але взагалі я займаюся багато чим. У мене робота така, що треба багато чим займатися, тому що вчу дітей.
На картині-пазлі полотно Наталії під номером дев’ять. Там зображено Музей історії міста. Це одна з найстаріших будівель у центрі Козятина.
— Найважче у цій роботі — це, звичайно, перспектива, — розповідає Наталія Степанюк. — Передача перспективи в архітектурному пейзажі — це дуже важко, але я впоралася. Трішечки треба було щось додати — додала дідуся і онука. Це ж історія.
На полотні під номером два зображено головну родзинку нашого міста — залізничний вокзал. Над картиною працювала Наталія Салинко.
— Було трохи важко налаштуватися, — ділиться художниця. — Для того, щоб малювати, мені потрібно натхнення. Воно має прийти і тоді я стану і буду малювати. Було важко, але ми впоралися і все зробили. Дякуючи Тетяні Куліш, вона підправила, допомогла.
Наталія навчалася на дизайнера інтер’єру. Рік працювала в музичній школі викладачем живопису. Їй подобається писати пейзажі та портрети. Улюблена техніка — акварель.
— Вона найкраще передає колір і природу, — пояснює Наталія Салинко. — Мені подобаються яскраві, світлі кольори. Коли я переглядаю роботи Тетяни Куліш, я просто в захваті. Дійсно дуже класна техніка. Вона мені відкрилася, коли я навчалася в університеті.
Роботи показали у парку
Проект «Я люблю Козятин 2022 незалежної України» в рамках пленеру «АРТ-Водокачка» презентували у міському сквері в четвер, 4 серпня. Полотна, над якими працювали наші митці, розставили на стенді, аби кожен, хто прийшов на захід, міг побачити незвичайну картину-пазл, зіткану із зображень улюблених куточків нашого міста.
По інший бік від центральної алеї оформили невелику виставку світлин, на яких із минулим та сьогоденням Козятина знайомила відвідувачів директор музею історії міста Лілія Макаревич.
Ведучою заходу стала Наталія Баштова. До речі, вона також була серед учасників проекту — працювала над картиною, де зображено костел. Після вступного слова до мікрофона запросили секретаря міської ради Тетяну Римшу.
— Кожен передає любов по-своєму, — сказала Римша. — Хтось садить квітку і опікується нею, хтось її малює, і теж з душею. Те, що мене сьогодні торкнулося — це ваша любов, яку ви передали в своїх картинах. Я хочу, щоб ми з вами таким своїм ставленням, своєю любов’ю наближали перемогу і такі заходи проходили для того, щоб ми могли об’єднуватися. Якщо ми будемо любити один одного, людей, якщо ми будемо дарувати любов людям, якщо ми будемо любити своє місто, любити свою країну, то перемога буде дуже швидка. Ми її відчуваємо серцем.
Секретар міської ради побажала всім здоров’я і взаємоповаги, а ініціаторці проекту Тетяні Куліш — натхнення. Із вітальним словом виступила також начальниця відділу культури Світлана Рибінська.
— Ми любимо Козятин, ми любимо нашу Україну і саме те, що в нашій душі, в наших думках, будує нашу державу, тому що війни спочатку перемагають в головах людей, а вже потім — на полі бою, — сказала Рибінська. — І саме кроки до нашої перемоги ми робимо нашою творчістю, творчістю наших митців. Ми змінюємо себе, ми змінюємо світ, а змінившись на краще, ми йдемо твердіше до нашої перемоги.
Святкову атмосферу для гостей заходу створила Анастасія Ільчук. Дівчина виконала дві пісні. Не стала на заваді навіть погода. Коли Анастасія співала «Dernière danse» французької виконавиці Indila, почалася справжня злива. Ситуацію врятував художник Віктор Кльоц — він тримав над дівчиною парасольку впродовж усієї пісні.
Роботи, які створили учасники проекту, у майбутньому стануть частиною експозиції галереї, яку планують відкрити у Козятині. А поки що їх можна побачити в музеї історії міста.
Читайте також:
Сигнал в режимі онлайн відсвяткував свої 196 іменини
Старовинні листівки та книги: скарбничка Музею історії міста Козятин поповнилася предметами давнини
Створили живий герб України: в Козятинській громаді відсвяткували перший День Державності
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
